Хірано ТакашіТакаші Хірано

Національність: японець

Вік: 31 рік

За освітою:  регіонознавець, мовознавець, переклад і політологія

Робота: працював фотографом у Японії, (фотографував в основному портрети) та викладачем японської в Україні.

 

Я познайомилася з Такаші зовсім недавно. Саме він розвіяв мої стереотипи щодо замкнутих у собі японців. Дослідивши трохи більше японську культуру, для мене було відкриттям, наскільки цікава  і не схожа ні на що інше японська фотографія.

Я пропоную вам також  дізнатися  про японську фотографію, можливо, навіть зрозуміти її, і зробити це безпосередньо від її представника.

Галерея фотографій Такаші:

This slideshow requires JavaScript.

 

1.       Найперше, цікаво дізнатися, що ти думаєш про українську фотографію, можливо є якісь українські фотографи, чиї роботи тобі подобаються?

Такаші:  Я ходив інколи на різні фото виставки, але не було жодної, яка б мене дуже вразила. На жаль, я дуже мало знаю українських фотографів. Та мені подобаються фотографії Бориса Михайлова, у нього дуже цікавий підхід.

 2.    Чи є велика різниця між японською та українською чи європейською фотографією?

Такаші: Я оцінюю фотографії не звертаючи увагу на те, якої національності їхній автор. Як я казав, я не знаю багато про українську фотографію, але найбільше мені подобаються фото, де показана якась нова ідея, де видно, що автор намагається створити щось нове. І в Японії і в Україні є люди, що створюють оригінальні речі, так само є і ті, що просто копіюють, імітують інших.

Якщо говорити про Японію, то є багато серйозних фотографів, але більшість людей хобіїсти, я їх так називаю. Це не принизливе слово, не критика, просто вони не створюють мистецтво, нове і оригінальне, а це важливо розділяти.

Фотографи, які хочуть показувати свої роботи не тільки у своїй країні, але й по всьому світі усвідомлюють, що для цього їм потрібно досить оригінально фотографувати.

3.      Чи є у японських фотографів амбіції показувати свої фотографії за межами Японії?

Такаші: Так, і цікавих японських фотографів запрошуюють у інші країни.

4.      Фотографи самі шукають шляхи робити виставки, продавати свої фото, ставати популярними, чи цим займаються певні люди, так звані продюсери та піарщики?

Такаші: Якщо фотограф досить відомий, то його запрошують галереї. Інколи також можна виграти гранти. Цікавих фотографів багато, більша ймовірність що тебе помітять коли ти, на приклад, виграєш якийсь конкурс. Коли в тебе є певні нагороди, тоді тобою починають цікавитися і продюсери і піарщики, які потім просувають тебе.

У Японії проводиться багато конкурсів, багато організацій працюють у цьому напрямку.

5.      Як ти вважаєш, де тобі легше  стати дуже відомим фотографом, в Японії чи в Україні? Де для тебе більше перспектив?

Такаші: Мені здається, що в Україні було б легше. Я не знаю статистики, але на мою думку, все таки кількість серйозних фотографів в україні менша, менша конкуренція у цьому значенні.

6.      Кого запрошують галереї в Японії, які фотографії зараз цінуються на арт ринку?

Такаші: У фотографіях цінують в першу чергу ідейність, потім якість. Ідея головне. Немає поділу на: вижча технічність чи нижча технічність виконання фотографії, є поділ на: цікаво чи не цікаво.

7.      Чи можеш назвати якихось фотографів, чиї фотографії характеризують японську фотографію?

Такаші: Так, це Дайдо Моріяма. Якраз ця людина змінила ставлення до технічної сторони у творчій фотографії. Саме його фотографії є яскравим прикладом цікавих творів, виконаних не ідеально в технічному значенні. Нобуйоші Аракі, цей фотограф своїми творами показує, що інтимна сторонаа людського життя теж може бути мистецтвом. Але давно їх оцінювали сенсаційно. Вони досі популярні, але все-таки вже старші.

8.      Чи важливо для тебе те,  як автор втілив свою ідею, у серії фотографій, у певній фотоісторії, чи у одній фотографії?

Такаші: Мені більше подобаються коли автор показує ідею у серії фотографій. Одна фотографія може бути красивою, але сфотографована випадково,тоді як для серії фотографій (30-40 фото), потрібна справжня робота. І навіь якщо одна фотографія серед них сама по собі і не цікава, вона може ідеальо вписуватися і доповнювати ідею.

9.      Такаші, а де ти черпаєш своє натхнення? Чи шукаєш у книгах, музиці, фільмах, тощо? Що тебе наштовхує на ідеї для фотографій?

Такаші: Я не черпаю ідеї з музики. Тим більше, я вважаю, що мистецтво – це щось дуже оригінальне, мені важко знайти музику, яка була б досатньо оригінальною для мене. На фільми немає багато часу, а аніме не надихає.

Мабуть, мій оригінальний досвід у житті, який я здобуваю дає мені натхнення. Я намагаюся постійно робити щось нове. Також зустрічатися з цікавими людьми. Надихають інші фотографії, вони мене стимулюють творити, допомагають нагадати, що я теж маю фотографувати.

 10.   Ти фотографуєш понад 10 років. Коли до тебе прийшло усвідомлення про те, що саме ти хочеш фотографувати, коли сформувався твій стиль, почерк?

Такаші: Якщо порівнювати мої перші фотографії і ті, що я роблю зараз, вони , звичайно ж, відрізняються. Мені знадобилося декілька років, щоб природнім шляхом сформувалися мої смаки і напрямок у фотографії. Я і зараз не відношу свої фотографії до якогось певного стилю, жанру. Я просто фотографую, не задумуючись і все виходить само собою.

 11.   Що б ти порадив читачам, як їм знайти себе у фотографії, як розвиватися і творити щось справді оригінальне і цікаве?

Такаші: Намагайтеся відрізняти себе від інших, від всіх фотографів і фотографій у всьому світі. Тільки цікаві та оригінальні фотографії помічають. Тільки такі фотографії можуть цінуватися.

Share Button