Не пішовши в п’ятницю по пабам, ми вирішили виспатися і на наступний день помандрувати Львівщиною. Цього разу нас занесло у Північну частину Західної України.

Приємного перегляду;-)

1. Цвинтар у Белзі, 1000-літньому колись єврейському місті.

2. Старі, майже зруйновані могили, в перемішку з новими. Я маю підозру, що це просто перезахоронювали людей, на тих місцях, де вже хрести чи пам’ятники повністю зітліли.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

3.  Пригадалося село Під Камінь з тамтешніми хрестами.

4. Коли хочеться черешень, то закриваєш очі на те, що вони ростуть майже на цвинтарі 😉

5. А це ще один цвинтар, повністю єврейський. Зараз там залишилося всього декілька могил, а територію використовують як пасовисько для кіз.

6. Похилений хрест на капличці. Забобонні вже б сказали про біду, яку приносить це знамення.

7. В Белзі багато цікавого. Ще одна перлинка, на яку ми натрапили – це церква і капличка. Там міститься точна копія ікони, яка вважається чи не найсвятішою і чудотворнішою у Польщі. А ще там справжній квітник.

8. Ось ця ікона. Оригінал переїхав у сусідню Польшу (певний час він зберігався саме у Белзі). Тепер сюди ходять молитися паломники. (вибачте за фото з бліками, поки що не обзавелася поляризаційним фільтром)

9. На одному з будинків у Белзі я зауважила ось цю пані. Готується поцілувати хрест і тримає людський черепок. Цікаво, правда? Може це сама смерть?

10. Неподалік розбився відомий льотчик Петро Несторов, який вперше у світі зробив Мертву Петлю. Пам’ятник при дорозі є згадкою про цю людину.

11. По дорозі зустрічалося багато ланів, полів і ям 🙂 Якщо поїдете у ці краї, будьте обережні. Особливо ями люблять ховатися у тіньку і за горбочками. Це наше з Орестом власне спостереження 🙂

12. Рава -Руська, прикордонне місто на дорозі у Варшаву. Центр, ратуша

13. Угнів. Костел Успiння Пресвятої Богородиці (1642, 1695 рр.). Ми зустріли одного місцевого, який ішов кропити картоплю від жуків. Він розповів про те, що було виділено значну суму коштів на реставрацію цієї краси, але ледь розпочавшись, все заглохло. А шкода!

14. Прикордонна зона з Польщею. Недалеко є закриті ворота, через які (як ми думаємо) цілком можливо, що успішно возять контрабанду.

15. Варяж. Костел св.Марка (1688-1693 рр.)

16. Там поселилися лелеки. І гарно і шкода. Кажуть, лелеки селяться тільки на мертвих деревах і ніколи на тих, що ще ростуть. Цей костел дійсно виглядає мертвим, але ще не повністю зігнившим.

17. Старі фрески якимось чудом уціліли, незважаючи на сирість і практичну відсутність даху у цій споруді.

18. Вигляд збоку.

Мені так сподобалася ця надзвичайна будівля, що я зробила маленьке відео про неї і нас з Орестом всередині.

19. Кінь так мило підпирав стіну. Одне з сіл по дорозі.

20. м. Сокаль. Нічого надто цікавого там немає, окрім ще одного старого костелу. Замість того щоб бути відреставрованим, він є частиною Сокальської колонії.

21. р. Західний Буг

22. с. Тартаків. Один з  палаців Потоцьких. Красивий і спалений зсередини

23. Колись у ньому було дуже гарно. Зараз тільки можна уявити наскільки.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

24. Головний хол палацу. Напевно, багато років тому, ці сходи  були застелені червоними доріжками.

25. І там зараз живуть лелеки. Багато лелек.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

26. Місто Червоноград. Клишній палац Потоцьких і теперішній обшарпаний музей.

Я була вражена кількістю надзвичайної краси будівель, костелів і палаців. І дуже засмучена їхнім станом. Шкода якщо воно пропаде безслідно. Я вам раджу поїхати і відчути цю атмосферу, поки вона ще є.

Більше про мандрівки Україною читайте ТУТ!