Зовсім недавно, коли ще була золота осінь, я дуже вдало провела свій вихідний недільний день.
Я, Орест, Юля і Андрій вирішили не сидіти у Львові і поїхали гуляти.
Не так далеко від Львова у Бродівському районі є магічна місцина, де щороку успішно проводиться етнофестиваль. Так, це Підкамінь. Але якщо хтось захоче поїхати туди, то я раджу їхати не на фестиваль, або не тільки. Підкамінь і околиці багаті історією і від них аж віє давниною і відчуття там надзвичайні. Тож коли буде лунати гучна музика і навколо в екстазі скакатимуть люди, повністю оцінити це місце ви не зможете.
Село Підкамінь розташоване на мальовничому узгір’ї, коло Подільських Товтр або Медоборів, як їх ще називають. Воно досить велике, і ми навіть у ньому спочатку трішки заблукали. Раджу в селі не затримуватися, нічого цікавого ви там не знайдете. Монастир і 16-ти метровий велетень Камінь (так його і називають) – ось це перлини які варті уваги.
Монастир знаходиться на досить високому горбі з якого відкриваються надзвичайні краєвиди на околиці. Він вражає, як красою, так і занедбаністю. Я була здивована. За останній рік я досить багато бачила монастирів і церков, всі вони були дуже охайні, відреставровані а багато з них аж пищали від розкоші. Ця «Видатна пам’ятка архітектури 17-18 ст. на теренах України» (с) сипиться в прямому значені цього слова. Недавно монастир почали реставрувати, надіюся врешті відновлять його красу.
Спустившись 300 метрів вниз, ми опинилися коло винуватця всього навколо, великого каменя Каменя (за легендами саме він став причиною і села і монастиря). Колись давно цей камінь використовували і для ритуалів, там і церква була і поклонялися йому також.
Ось приблизно так все виглядає: горбок, на горбочку древні могилки, коло них Камінь, на камені палка торчить. Я довго думала, де та палка там взялася і навіщо, а це для прапора виявляється. 🙂
Ще є гарний ставок поблизу. Я коли його побачила, згадала твір Лесі Українки «Лісова Пісня».
Я не хочу багато писати, я краще покажу.
І тільки дещо додам, Кременець – місто контрастів. А чому, дивіться фото:
Щиро, Марта 🙂
Кльово!
Розкажи, будь-ласка, як ви добиралися?
Ми їздили машиною, спочатку в Підкамінь, а потім потім проїжджаючи Почаїв до Кременця.
Орест буде писати статтю про те, як найкраще туди добратися і чим. Бо в Почаїв ми їздили влітку електричкою і маршруткою. Я тут розміщу лінк коли все буде готове 😉
Дуже гарні фотографії… яскраві, по-осінньому теплі ))
Вже шкодую, що з вами не поїхала!!
ех….та…було чудово! я ще такої осені не пригадую як ця була! в деяких місцях ми зупинятися просто помилуватися…надзвичайні кольори!
дуже гарний фотозвіт, обожнюю саме таку осінь, яскраву, теплу і трішки ностальгічну)
1. Та величезна каменюка навіює мистичність і починаєш думати про усіляких мольфарів і т.д.
2. суворий контраст церкви й пам’ятника невідомому солдату – здається, що на цьому фото нашарування різних епох =)
3. Коні і “Корандо” – супер, можна надіслати корейцям, нехай промо влаштовують !
Вітання з далекого півдня,
чекаємо влітку до “міста корабелів” =)
Дякую за гарний коментар! А ти був колись у Підкамені?
І якщо можна напиши більше про “місто кораблів”, яке чекає нас вллітку))
хех, а то ж ви минулого разу “Галопом по Європам” пробіглися та ще й поночі все діло було. Треба буде з вами до Ольвії завітать – http://www.olvia.info/ , також до Мігії (там пороги круті на Бузі), ну і ще багато де-чого =)
оооо! клас! ну на наступний раз так зробимо)) і в Ольвію і в Мігію і ще багато куди)) а скільки часу треба виділити, щоб повноцінно все побачити?