Незадовго після того, як ми купили квитки у Гонконг, там почався їхній «Майдан». Напевно через те, що ми не були присутні минулої зими в Україні, коли там відбувалися всі неприємні події, доля нас скерувала таки відчути революційних дух… тільки у Гонконгу.
Я впевнена що «їхній» і «наш» Майдан – це, як то кажуть, зовсім різні ковбаски. Хоча ідеї схожі, методи і масштаби інші.
Перш за все хочу описати атмосферу яка панує на заблокованих вулицях Гонконгу.
Уявіть собі величезні джунглі з бетону і скла, широчезні вулиці між ними і на дорозі коло адміністративних будівель простягаються ряди палаток. Імпровізовані їдальні, станції підзарядки електронних девайсів, бібліотеки та осередки «народної творчості».
Парасолькова революція в Гонконгу справляє враження культурної демонстрації, хоча за час нашого там перебування таки були сутички із застосуванням сили.
Сценарій той самий: мирні свідомі люди боряться за свої права, влада іншої країни, яка не хоче відпускати ласий шматок м’яса, тітушки, що постійно провокують насилля, міліція з газом і революційна творчість з закликами про допомогу та боротьбу.
Я зняла невеликий репортаж саме про революційну творчість у цьому надзвичайному місті. Адже вона без зайвих слів розповість про людей, їхні бажання, тривоги, та надії.
П.С.: Не критикуйте та не недооцінюйте дану революцію через те, що постери, малюнки, плакати, все що ви побачите у даному репортажі, має дещо мультяшний та милий вигляд. Справа в тому, що люди у цій країні просто інші і по-своєму виражають почуття, у позитивнішій, чи, можливо, естетичнішій манері ніж це було, скажімо, у нас.
Марта у соц. мережах: