Більшість моїх моделей – чоловіки і я часто фотографую досить таки відверті фото. І це, напевно, не надто типово для молодої фотографині 😉

Як це працювати з чоловіками? Чи відрізняються  фотосесії від жіночих? Чи не соромно? Чи немає незручності? Як позують чоловіки? Яких чоловіків я вибираю для фотосесії і де їх знаходжу?

На всі ці питання я щиро і без прикрас вам відповім, але спершу хочу вас дещо попросити. Відкиньте всі стереотипи і постарайтеся абстрагуватися від фотографії. Фотографія – це кінцевий результат, перед яким є багато роботи, спілкування і навчання.

 Отже, як це, працювати з чоловіками?

Чудово! Чоловіки відрізняються від жінок і не тільки зовнішньо! Можливо в них зазвичай менше ніжності, емоційності, але артистичності вистачає.

Ось тут і відповідь, яких чоловіків для фотосесії я обираю. Харизматичність, амбіційність, характерність, ізюминка в зовнішності – ось мої критерії. Я не фотографую зовсім незнайомих мені людей. Я спочатку повинна зустрітися і познайомитися, зробити декілька кадрів і тоді вирішити чи буде мені цікава ця особа. Це не те, що я задираю носа, чи щось таке. Якщо говорити про творчість, то все, що з нею пов’язане йде з середини, десь від серця, десь звідти. Тому фотографувати людину, яка тобі чимось не приємна чи не цікава, не принесе хороший результат. Перевірено!

Чи відрізняються фотосесії від жіночих? Так!  Чоловіки менш застереотиплені стандартними позами. Ну і фотографічні нюанси: інше тіло, інші пріоритети в зйомці, інші ідеї.

   Про сором і незручність. Так, є така штука перші декілька хвилин. І як би це не заперечував хтось, це факт. І це нормально. Все проходить, як тільки і модель і фотограф входять в свої образи і тоді в голові лише фотографія, а вона безкомплексна і безсоромна 🙂

Де ж я знаходжу моделей? Та ніде, вони самі мене знаходять. Життя цікава штука, коли нам щось треба, воно стається. Більшість чоловіків на моїх фотографіях – це знайомі, або ті, які потім стали хорошими знайомими.

Фотографія – це спілкування з оточуючим. І спільне, що виходить з цього спілкування – може стати твором мистецтва.

 І на кінець про стереотипи:

Якщо ви думаєте, що фотосесія – це складний процес в студії із загримованими моделями, спалахами, фонами і асистентами, то ви праві тільки на декілька відсотків.

В силу свого небажання заморочуватися над технічними нюансами, я більше орієнтуюся на невимушену атмосферу і без всіх цих прибамбасів.

Мої фотосесії були у різних місцях, наприклад: дах дев’ятиповерхівки, старе горище, квартира в центрі, закинута лікарня, трамвайне депо, хата одного з моделей, ліс…

Якщо ви думаєте, що техніка – це найважливіше, то ви не праві зовсім! Я фотографую на Pentax K200 з кітовим об’єктивом і мануальною 50-ю, або на ФЕД 5В. Зараз я хочу кращу техніку, цей момент приходить у всіх фотографів, але це не є для мене пріоритетним завданням.

   В наступних статтях я опублікую інтерв’ю з моїми моделями і ви зможете почути їхні враження, відчуття чи переживання перед, підчас чи після фотосесій.

   Вони дадуть відповіді на такі питання:

1) як виникло рішення бути моделлю для фотосесії?
2) чи були моменти незручності під час фотосесії? ти стидався?
3) чи важко позувати?
4) як думаєш, кому легше позувати, жінкам чи чоловікам?
5) чи ти роздягався на камеру? чи хотів би це зробити в майбутньому?
6) що ти відповіш людині, яка категорично осуджує мистецтво в жанрі НЮ?
7) як ти готувався до фотосесії?
8) які відчуття (думки) були в тебе після фотосесії?

Інтерв’ю з моделями ТУТ!

  Ось мій сайт: martatrotsiuk.com, там ви зможете переглянути мої фотографії.

   Питайтеся, погоджуйтеся чи заперечуйте! Щиро, Марта 🙂

Схожі публікації:

Чоловіки, що побували фото-моделями. 8 питань, 6 чоловіків і відверті відповіді! Дискримінація чоловіків у фотомистецтві Експозиція, ББ, та ISO – урок з програми “Мама, я фотографую!”