У цій статті чоловіки, які знають, що таке позувати, розкажуть про свій досвід моделей. 8 питань, 6 чоловіків і відверті відповіді!

Знайомтеся:

1. Юра

2. Макс

3. Ростик

4.  Олексій

5. Олександр

6. Діма

Юра: Та воно не виникало. Так вийшло випадково – запросили пофотографуватись і погодився. Хоча до того теж запрошували, я відмовлявся. Прокинувся зранку, сказали що фоном треба попрацювати.  Але, насправді, думаю вийшло то через те, що фотографи серед знайомих є :-). 

Макс:  Потягнули 🙂

Ростик:  В принципі бажання не виникало , воно було до фотосесії , нові фотографії, себе-любимого,  хіба помішають?

Олексій:  Рішення було прийняте спонтанно. Захотілося побувати по ту сторону об’єктиву.

Олександр:  Я з розуміням ставлюся до фотографів, коли їм потрібна певна модель для їхньої задумки.

Діма:  Рішення виникло саме по собі, завдяки задаткам і спорту.

2) Чи були моменти незручності під час фотосесії? Ти соромився?

Юра: Якщо чесно то взагалі не соромився. Просто є деякі органи мого тіла, які в той момент я не хотів показувати і в принципі правильно зробив, бо в мене була близька людина, якій би це не було приємно.

Макс:   Ні.

Ростик:  Спочатку явно було незвично тіліпати причандалами перед мало знайомою дівчиною , але за 15-20 хв тобі вже здається що так і має бути.

Олексій:   Так, не зручно ходити голим перед двома дівчатами 🙂

Олександр: Не соромився. Намагався поводитися так, щоб фотографу було якомога зручніше і щоб не виникало незручних ситуацій.

Діма: Ну звичайно ж були. Але це проходить з часом. Так само, як вперше виходив на сцену, я відчував себе незручно коли дивляться тисячі і ті люди, які повинні тебе оцінити.

3) Чи важко позувати?

Юра: Зовсім ні. Навіть про то ніколи не задумувався, просять якусь емоцію показати, от і все.

Макс: Нічого складного не заставляли робити.

Ростик:   Ні грама, особливо коли сам співпрацюєш в процесі вигадування. 

Олексій:  Є чарівні зілля, після яких позувати зовсім не важко 😉

Олександр:  Ні. Дуже цікаво спостерігати за фотографом і цікаво яким буде кінцевий результат.

Діма:   Ні, не тяжко, якщо ти поводишся природньо і не хочеш показати на фото те, що тобі зовсім непритаманне і чуже.

4) Як думаєш, кому легше позувати, жінкам чи чоловікам?

Юра: Тут немає жодної різниці. Все залежить від людини, а не від статі. Це ж не на будові працювати – от там таке запитання можна робити: кому легше носити відра з цементом: жінкам чи чоловікам.

Макс: Точно жінкам!

Ростик:   Явно чоловікам простіше, вони майже не комплексують через свою фігуру і через зовнішній вигляд загалом.

Олексій:  Якщо чесно, не знаю. Все залежить від людини. 

Олександр:   Без різниці. Але багато залежить від самої фотосесії.

Діма: Та всім однаково,  в залежності від своєї відвертості і незакомплексованості.

5) Чи ти роздягався на камеру? Чи хотів би це зробити в майбутньому?

Юра:  Роздягався. Мені якось все одно. з того не сильно комплексую, хоча не дуже люблю своє тіло, точніше зовсім його не люблю 🙂

Макс:  Ні, ні – в мене кривий мій довгий 🙂

Ростик:   Не проти роздягнутись ще раз 🙂

Олексій:  Ага, довелося. В майбутньому, можливо так 🙂

Олександр: Так, роздягався. Чи хотів би? Це залежить кому позувати і для чого.

Діма:  Роздягався, але в межах розумного (голий торс, плавки, все залежиь від критеріїв фото). Не можу сказати, що хотів би  і вже знімаю одяг, але якщо буде потрібно – я подумаю.

6) Що ти скажеш людині, яка категорично осуджує мистецтво в жанрі НЮ?

Юра: Припини заздрити!

Макс:  “Тьфу-тьфу-тьфу на тебе :-)” або “мдааа….”, чи “ну.. ти не шариш”.

Ростик:   Не зустрічав таких, а навіть як зустріну, мені буде все рівно.

Олексій:  Запропоную їм експеримент.

Олександр:  Якщо був би настрій, то б спробував  переконати в тому, що немає що осуджувати. Маю багато аргументів.

Діма:  Звичайно ж залежить в якому ракурсі це  мистецтво виражено, якщо це бездарні роботи, то погоджуся. Якщо ж тіло близьке до ідеалу, до якого потрібно прагнути, то я навпаки скажу, що це чудово.

7) Як ти готувався до фотосесії?

Юра: Ніяк. Прийшов а там робіть із мною що хочете.

Макс: Склав сумку з лахами і купив медового пивка.

Ростик:   Шукав цікаві речі вдома, такі як фарби і т.д. Дивився за світлом, і думав які  б пози в принципі я хотів застосувати , з яких ракурсів я б краще вийшов, щоб допомогти фотографу дійти кращого результату. Також шукав свій халат , щоб все таки в перервах в розвалочку, з розтавленими ногами сидіти 🙂

Олексій:  Прийшов з хорошим настроєм і чарівним зіллям.

Олександр:  Був чистий і охайний, звільнив багато часу.

Діма:   Головне не бути виснаженим життєвим ритмом і буденістю. Виспатися і бути повним сил і гумору. 🙂

8) Які відчуття (думки) були в тебе після фотосесії?

Юра:  Думок більше під час неї, а не після неї. Хоча, ні, брешу, цікаво завжди шо з того всього вийде – перша думка, яка крутиться в голові.

Макс:  Я дилетант, ааа!!!)))

Ростик:   Думки? Хехе… перше що згадалось це я думав : ” А якби я був її хлопцем, чи  дозволяв би я їй таке фотографувати?…” :-). А відчуття – в принципі мало чим унікальні , десь такі, як після звичної фотосесії) І як завжди  хотілося чим по швидше подивитись на результат.

Олексій:  Тема не розкрита, треба повторити 😉

Олександр:   Відчуття було специфічне, бо сам фотограф.

Діма:   Аналізував допущені помилки. Якщо,  сам розумів, що допустив їх.

Про мої враження і думки щодо фотографування чоловіків ТУТ! 

  Ось мій сайт: martatrotsiuk.com, там ви зможете переглянути мої фотографії.