Старайтеся покладатися на свої відчуття під час перегляду фотографій. Асоціації, що передаються жестами, мімікою, позою, кольорами, тінями – грають першочергову роль у сприйнятті візуальної картинки.
Я зустрічаю багато фотографій ідеально технічно виконаних, але без емоцій. Вони можуть поділятися умовно на два види: ті, які і не мають мати в собі емоційного стержня, або ж ті, в яких емоцію не змогли передати.
Я пропоную вам чітко розмежувати ці два поняття. НЕ всі фотографії мають “кричати”, але ті які мають, не можуть фальшивити!
Отже, коли визначена мета фотосесії чи коли ви вже маєте набір фотографій, але вам необхідно вибрати найкращі, керуйтеся якістю досягнення ідеї. Якщо фотографія формальна, не чекайте від неї нічого більшого ніж естетики, краси та гарного виконання. Якщо перед вами мета показати якісь емоції чи більш того, викликати їх – це значно складніша але і цікавіша робота.
Подивіться по черзі на свої фотографії і абстрагуючись від них як від власних, намагайтеся чесно дати собі відповідь на такі питання:
– ви вірите тому, що зображено? Фотографія щира?
– ви б звернули увагу на фотографію побачивши її серед 30 інших (досить непоганих фотографій) того ж жанру?
– фотографія викликає хоч якісь емоції?
Я намагаюся максимально заповнити фотографії емоціями. В мене зазвичай вони несуть похмурий або еротичний характер, що формує мій власний стиль. В кожного, звичайно, він свій і проявляється з часом у вподобаннях, нахилах до якогось жанру, способів обробки, настроїв на фото та іншого (детальніше про те, як зрозуміти де твоє місце під сонцем і чи є у тебе власний стиль, який він, як його сформувати, ми поговоримо у наступних статтях). Дуже корисно переглядати фотографії інших фотографів (де? ТУТ), дуже важливо зображати на фото те, що вкликає у вас найсильніші коливання десь в середині свідомості чи підсвідомості.
Щоб ваші фотографії справляли враження, щоб людям хотілося їх передивитися ще не раз, щоб хтось попросив вашу фотографію у подарунок чи навіть купити – вона має бути захоплюючою, неординарною і з “душею”.
В мене є для вас порада, якщо ви не знаєте з чого почати чи заплуталися у своїх ідеях, сфотографуйте те, чого ви боїтеся більше всього. Повірте, результат вас здивує! Мені ж буде дуже цікаво послухати ваші ідеї, коментарі і подивитися фотографії.
П.С: Для того щоб не бути голослівною і показати власний досвід роботи з емоціями, я привела як приклади фотографії мого власного виконання. На одних ви побачите емоції людей, на інших ви самі відчуєте.
Щиро, Марта!
Marta,tu tak jak 3av*du pereverwula samy sebe,napusano garno i dy*e zikavo,ja djakyùy tobi 3a tvoì statti,dymaùy wo vonu meni dy*e dopomo*ytb y moèmy pragnenni sprobyvatu sebe v roli fotografa.Ja tako* rekomendyùy ysim xto tak samo jak ja pragne,4u sprobyvatu,a mo*e y*e i napevne vdoskonalutu sebe,pere4utyvatu tvoì statti,dymaùy wo ko*en 3naùde y nux wosb,wo ùomy dopomo*e.Djakyùy we ra3 3 povagoùy Lavryshyn Viktor.
Марта тепер юний педагог)
Я просто маю непереборне бажання допомагати 😉
Я долго смотрела на лицо ребенка….,в его глазах- печаль всего мира….Невозможно забыть.
Треба робити те, що складно. Тоді є приємний результат. Ось який висновок я зробила.