«All photos are accurate. None of them is the truth»

«Всі фотографії є точними. Але в жодній з них немає істини »

   Відомий фотограф, класик у своєму жанрі, якого дуже гарно охарактеризувала фраза, написана у  New York Times: «Його фешн  і портретні фотографії допомогли визначити американський образ стилю, краси і культури за останні пів століття».

Чим же так відзначилася ця людина у фотомистецтві? Що принесло йому світову славу? Який переворот Аведон зробив у поглядах на фотографію?

Отже, почнемо з маленького біографічного вступу, щоб побачити звідки ж росте коріння. Народився 15 травня 1923 року в Нью-Йорку, в сім’ї євреїв, емігрантів з Росії. Рання творчість прокинулася ще у школі і виражалася вона у поетичних здібностях. Фотографія прийшла до хлопця в 19-ти річному віці, під час служби у морській піхоті. Перша камера – Rolleiflex, подарована батьком. Першим, хто помітив талант юного Аведона був Олексій Бродович (арт-директор журналу Harper’s Bazaar). Він взяв йог до себе у фото школу.

Вже через рік Річард створив власну фотостудію і сам розпочав співпрацю з відомим журналом. У віці 43 роки фотограф починає працювати штатним фотографом славетного журналу Vogue і триває ця співпраця 24 роки. За цей період Аведон співпрацює з багатьма знаменитостями, відомими брендами і дизайнерами.

Паралельним жанром, яким захоплюється автор є соціальна фотографія. Тематика військового характеру: акції протесту проти війни, військові шпиталі. Результатом виходить книга «Аведон: Шістдесяті». Досить дивне на перший погляд поєднання, краса, мода і війна. Хоча дивного нічого немає. Ці дві теми супроводжують людство постійно, постійно є найактуальнішими,  найприбутковішими і найсуперечливішими.

Після закінчення кар’єри у Vogue, починає співпрацювати з The New Yorker, як перший штатний фотограф, на цей час йому вже 69 років. Нажаль цієї надзвичайно творчої людини вже немає з нами у цьому світі. Річард Аведон помер під час зйомок у Техасі від інсульту у 2004році.

   А тепер поговоримо про значущість цієї персони у мистецтві, моді і культурі. Присвоюють Річарду багато заслуг, але найбільш вагомою я беззаперечно назву заслугу створення нового підходу, стилю у фешн фотографії.

Мода тих років диктувала свої закони: моделі позували як воскові ляльки, певні пози і нічого не виражаючі обличчя – манекени, одним словом. Аведон відкинув стереотипи, на його фотографіях були зображені емоційні, цікаві люди. Портрети розкривали характер зображених, їх страхи і пристрасті. Саме це надавало фотографіям  особливості, шарму і притягувало погляди.  Його фотографія була не підробкою, вона досить гано передавала реальність та інтригувала. Він дуже добре поєднував, наприклад, одяг з образом жінки, яка захоче його носити. Він мав розуміння і чуття, особливо до того, що стосувалося жінок.

   В період свого творчого розквіту, він диктував тенденції моди і течій. Студія перетворювалася на магічний замкнутий простір, діалог між фотографом і моделлю, який ніхто не наважувався перервати. Асистенти Річарда розповідали, що під час фотосесій митець так сильно входив у стан натхнення, що потурбувати його було б неприпустимим святотацтвом.

   Ось, подивіться самі. Фотографії Річарда Аведона говорять чітко, емоційно і вичерпно як про нього, так і про тих, хто на них зображений.

П.С: Більшість фото у цій статті вибрані мною за власним вподобанням і дещо “кричущі” та відверті. Тому для повного і власного враження від робіт, передивіться також інші фотографії автора, що не ввійшли у статтю.

Корисні лінки:

http://www.richardavedon.com/