“Тільки камера знає, що трапилося. Ви не дізнаєтеся, поки ви не побачите негатив і не зробите позитив. Та у хороших фотографіях, таємниця все ще буде таємницею.”
А.Р. Мінккінен
Фінн за походженням, він ще у глибокому дитинстві виїхав у Америку. Його мрією була аж ніяк не фотографічна діяльність, а письменство.
«Я хотів бути письменником. Мої оповідання із завидною постійністю поверталися з видавництва «New Yorker». Тоді я почав придумувати тексти для реклами і займався цим 5 років. Роблячи рекламу для чергового великого замовника, мені випала нагода дізнатися трохи про фотографію. Згодом я написав: «Все що відбувається всередині твоєї голови, може відбуватися всередині камери». Питання зразу виникли у мене в голові: «Може, це те, що мені потрібно? Може перестати рекламувати фотографії інших людей і спробувати зробити свої?» Але все вийшло не відразу. Я відправив кілька своїх фотографій в Род-айлендську школу дизайну, але їх так само, як і мої оповідання повернули назад».
Арно записався на курси Джона Бенсона, який йому сказав: «Ти фотографуєш сараї, коней, корів. Візьми вихідний і подумай, навіщо ти тут, що ти хочеш робити по справжньому?».
Тоді, Арно взяв дзеркало, поставив його на землю на схилі пагорба, не зовсім розуміючи, що він буде робити. Він зняв одяг стоячи перед дзеркалом … Власне з цими роботами він і прийшов до товаришів, яких вельми надихнула ідея початківця фотографа.
У його оголених автопортретах є щось дивне. Якщо переглянути його роботи одна за одною, то мимоволі перестаєш розділяти частини людського тіла від ландшафту. Оголена людина стає нероздільним елементом природи, такою гармонічною і такою «на своєму місці». Тіло втрачає свої людські якості, воно просто є, в певних втіленнях форми, кольору, ліній.
Сам Мінккінен вважає, що його близькість до природи і, зокрема, до води, відображає його фінське походження. Інший, визнаний ним, глибокий вплив – це те, що він народився із заячою губою. “Моя мати сподівалася, що народиться її майбутня принцеса, дівчинка, а я був повною протилежністю” -говорить він. “Я завжди відчував, як образу її красу“. Лікарі намагалися виправити заячу губу як могли, але результати були далекі від можливостей сьогоднішнього дня. “Звичайно, той, хто втратив кінцівку або той, хто дійсно жахливо знівечений, відчувають себе набагато гірше, ніж я зі своїм ротом. Але рот – це те, чим ви цілуєтеся, чим ви їсте, говорите. Це те, що бачать люди, коли дивляться на вас“. Мінккінен рідко показує обличчя на фотографіях. Незважаючи на це, він описує свої фото як “оголені автопортрети” (nude self-portraits).
За останні сорок років, його нестримне відчуття свободи і жага до творіння, змусили фотографувати себе в різних сценаріях: іноді згорнувшись калачиком на піщаному пляжі, іноді балансуючи на краю провалля. Незмінно голий, як і в той день, коли він народився.
Зараз Арно Рафаель Мінккинен є всесвітньо відомим фотографом, з великим багажем нагород, виставок і досвіду. Він продовжує фотографувати і допомагає іншим талановитим людям відкрити себе у фотографії.
Поради від Арно: “Як фотографувати так, як фотографую я”
Ось сайт Арно: http://www.arno-rafael-minkkinen.com
Вам обов’язково сподобається стаття про надзвичайного фотографа Грегорі Колберта, який також єднає людину з природою в одне ціле!
Цікаві фото. Як завжди, знайти себе важко)