Як працювати так, як працюю я
1. Заставте їх робити автопортрети.
Багато моїх фотографій важко робити. Я їх роблю звисаючи з обриву, або залишаючись під водою надовго. Ми контролюємо те, як багато болю ми можемо витерпіти, а така інформація є незвіданою нікому крім нас самих. Деякі з моїх фотографій, можливо, виглядають просто, але в реальності вони можуть тестувати ліміт того, на що здатне людське тіло або мою готовність ризикувати. Отже, я назвав їх автопортретами , так глядач знає хто є на фотографії і хто робить фото.
2. Довіряйте своїй камері.
Коли ви відведете погляд від видошукача, довірте камері закінчити роботу. Я не використовую асистента, який би дивився через камеру. В іншому випадку ця людина стає фотографом також. Замість того я маю дев’ять секунд, щоб добратися до місця зйомки. Або , якщо я використовую довгий спусковий тросик, я можу натиснути його і викинути за межі кадру, знаючи що через дев’ять секунд камера зробить знімок.
3. Зробіть їх єдиними негативами
Мається на увазі жодних маніпуляцій, ні подвійних експозицій, ні накладення негативів один на одний. На щастя я почав фотографувати десять років перед появою Фотошопу. Те, що відбувається у рамках мого зображення, відбувалося всередині видошукача моєї камери. Це те, що я написав як копірайтер у рекламній агенції Ню-Йорку працюючи над описом камери: “Те, що відбувається всередині твого розуму, може статися і всередині камери”. Я повірив в це поняття досить сильно, щоб захотіти стати фотографом автопортретів.
4. Працюйте так само, як працюють фотографи документалісти.
Якщо ви збираєтеся бути під снігом, будьте під снігом. «Поза обмеженнями з’являються нові форми», сказав Жорж Брак. Моя інтерпретація: знайте чого ви не будете робити. Для мене це означає охоплення реальності в якості співавтора винаходу картинки, а не накладання декількох зображень, щоб створити таке враження. В результаті мої негативи ніколи не будуть відділені від того, як я зробив будь яку з моїх фотографій. Вони будуть завжди надруковані з тією самою інформацією, яку вони містили і в той день, коли були проявлені.
5. Уявляйте так, як камера.
Те, що камера бачить у момент експозиції, є тим, що я намагаюся уявити в своїх думках. У цьому і полягає магія фотографії для мене. Ось чому у мене завжди Різдво у мої темній кімнаті.
6. Намагайтеся не старіти.
Клод Кеган, ймовірно, створив найдовше охоплюючий по часу автопортрет у короткій історії фотографії. Я повільно добираюся до цього. Я сфотографував свій перший автопортрет у 1970 році у нашому студійному приміщенні на Мангеттені. Продуктивне мистецтво не почалося до 1973 (в Apeiron Workshops in Millerton, New York, де я стояв роздягнутий перед дзеркалом, яке поклав на траву). На наступний рік я плив на кризі, оточений вогнями, художник в дії, я думаю.
Далі буде…
Творчий шлях Арно Рафаеля Мінккінена.
Якщо вам сподобалися роботи цього фотографа, ви можете сміливо прислухатися до його порад, адже світове визнання, численні виставки, фотокниги і викладацький стаж – говорять про його авторитетність.
Від себе ж хочу додати: шукайте свої шляхи у фотографії! Слухайте, дивіться, але прислухайтеся тільки до свого внутрішнього шепоту, а, можливо, навіть крику.
Щиро, Марта.
Марта у соц. мережах: