Це одне з найпоширеніших та найбільш неоднозначних питань у фотографії: “Чи можна фотографувати незнайомих людей без їхнього на те дозволу?”. Я вже зачіпала цю тему в одній з попередніх статтей: “Чи можна фотографувати незнайомих людей? Юридична та етична сторона”.
А зараз я хочу розкрити саме практичну, реальну та повсякденну частину цього питання. І у цьому мені люб’язно погодився допомогти
Маріан Стрільців.
Фотокореспондент, співзасновник фото агентства LUFA.
1. Багатьох фотографів цікавить чи можна фотографувати незнайомих людей на вулиці або у громадських місцях. А також, чи має фотограф юридичне право робити такі фотографії в Україні і використовувати їх у власних цілях?
Маріан: Якщо мова йде про сам процес фотографування, то відповідь проста – можна. Сьогодні робляться мільйони фотографій кожного дня, ще зовсім трошки і камера буде настільки буденною як, наприклад, шкарпетки. Кожного дня і завжди з собою.
Хороший приклад під час обрання нового Папи Римського у 2005 і 2013 роках:
Люди звикли фотографувати, фотографуватися і розуміють сутність фотографа як митця, туриста, журналіста, любителя інстаграм і т.д.
Інше питання емоції людей коли їх фотографують, але тут вже все вирішує майстерність фотографа, його підходу до справи і етики.
Будь-який вуличний фотограф має бути психологом, бути комунікабельним і впевненим, викликати довіру як мінімум своїм зовнішнім виглядом.
Щодо використання фото – якщо це мистецький замсл, тобто фото використовується максимум у виставці автора, блогу, сайті, фотоальбомі і т.д. – то я не знаю випадків претензій.
Якщо це реклама, фотографу бажано оформити “модел реліз“ тобто письмову згоду від людини, що зображена на фото. У будь-якому випадку, фотографу варто себе захистити в разі виникнення суперечок.
Якщо фото для публікації у ЗМІ і мова йде про публічні місця, то юридично заборонити зйомку не можна. Але тут вже вступає в силу особиста журналістська етика фотокореспондента, і потім позиція редактора видання.
2. Чи стикався ти з певними моментами, коли перед тобою стояло етичне питання використання фотографій. Коли ти, наприклад, знав, що фото цінне, але людина зображена на ньому може бути незадоволена цією фотографією, або ж твоє фото може їй навіть зашкодити. Чи часто виникають такі ситуації?
Маріан: Точно було. Пригадується випадок з фотографією на якій був зображений бездомний чоловік на фоні великого герба України. Її я не публікував, хоча фото було хороше і тематично підходило до тексту. Питання етики дуже індивідуальне. На мою думку, коли фотограф є свідком події на вулиці, яку ще бачать тисячі людей, то нічого поганого коли він це покаже ще сотні на своїх знімках.
3. Чи часто ти запитуєшся дозволу сфотографувати незнайому тобі людину, чи надаєш перевагу не втручатися в ситуацію, щоб не вплинути на кадр?
Маріан: Тут треба мати відчуття, коли можна зняти і піти, а коли краще поговорити, показати свої хороші замисли. Одно єдиного правила, мабуть, не існує. Коли від мене ховаються, я не продовжую знімати. В разі претензій також. Фотографії дивитися люблять всі, а фотографуватися не всі.
4. З якою найбільшою проблемою сикаються любителі репортажної зйомки?
Маріан: Зі страхом що “якось не зручно”, “мене побачать”, “на мене насварять”, “так негарно”. Проблемою може бути вибір фону, багато лишніх деталей в кадрі, фаза руху об’єкта. Також часто змінюються умови зйомки, тому треба мати досвід налаштувань у камері, бо на це іноді дуже мало часу. При переході з приміщення на вулицю, чи зміні світла на концерті і т.д. Репортаж включає в себе багато інших жанрів – треба вміти зробити портрет, пейзаж, деколи навіть макро.
5. Маріан, ти займаєшся репортажною фотографією вже давно. Скажи, будь ласка, чому саме цей жанр фото?
Маріан: Це як писати вірші і писати літопис. Якщо не геній, то вірші нікому не потрібні, а літопис буде все цікавіший з часом.
Це, звичайно, дуже гучно сказано. Мені подобається документальна сторона фотографії. Подобається інформація, яка може бути закладена в знімок. Спочатку про що мені розказує автор фото, а потім його мистецькі замисли.
Так по простому – коли ми дивимось свій дитячий альбом, то нам не так цікаво наскільки мистецьке фото, а як ми виглядали у дитинстві. .
6. Найважливіша порада, яку б ти хотів дати фотографам, які хочуть фотографувати в тих жанрах, де присутні в кадрі незнайомі люди.
Маріан: Бути сміливим і позитивним.
Дякую, Маріане за цікаву та корисну інформацію.
А чи були колись у вас цікаві випадки у репортажній фотозйомці? Пишіть у коментарях свій досвід та питання, нам буде цікаво почитати.
Щиро, Марта Троцюк.
Стаття 307 Цивільного кодексу України «Захист інтересів фізичної особи при проведенні фото-, кіно-, теле- та відеозйомок»
Оскільки процес фото-, кіно-, теле-, чи відео зйомки може суттєво порушувати певні особисті немайнові права фізичної особи, то законодавець визначає, що фізична особа може бути знята на фото-, кіно-, теле- чи відеоплівку лише за її згодою. Згода фізичної особи може виражатись як у письмовій так і в усній формі, в тому числі і шляхом конклюдентних дій. Конкретна ж форма повинна бути обумовлена обставинами, при яких провадиться відповідна зйомка. Але в будь-якому випадку, така згода на проведення фото-, кіно-, теле-, чи відео зйомки фізичної особи повинна бути отримана до моменту початку зйомки.
Проте, в окремих випадках згода особи на зйомку презюмується, тобто фізична особа вважається такою, що погодилась на зйомку, аж поки вона не виразить своє заперечення щодо цього. До таких випадків презумпції згоди на знімання фізичної особи на фото-, кіно-, теле- чи відеоплівку законодавець відносить зйомки, які проводяться відкрито на вулиці, на зборах, конференціях, мітингах та інших заходах публічного характеру. У випадку, коли фізична особа заперечила щодо її фіксації на відповідну плівку, то зйомка повинна бути припинена, а моменти з її участю вилучені.
З метою захисту особистих немайнових прав фізичної особи, законодавець надає можливість захисту навіть у випадку, коли вона попередньо погодилась на знімання її на фото-, кіно-, теле- чи відеоплівку. Так зазначається, що фізична особа має право вимагати припинення її публічного показу в тій частині, в якій це стосується її особистого життя. Це означає, що наприклад, коли відзнятий цикл передач про відому людину, в одній з яких він поширив інформацію, яка стосується його особистого життя, а потім передумав щодо оприлюднення цієї інформації, то він вправі вимагати від відповідної телерадіокомпанії вилучення даної частини інтерв’ю з передачі. Ідентичний правовий режим поширюється законодавцем також і на випадок, коли фотографом була підготовлена виставка, окремі з фотографій якої фізична особа, що попередньо дала згоду на їх розміщення, вимагає вилучити із загальної виставки. Але зрозуміло, що сам процес демонтажу відзнятого матеріалу чи виставки є доволі тривалим та працемістким процесом. У зв’язку з цим, з метою захисту майнових інтересів особи, яка проводила відповідні зйомки за попереднім погодженням з фізичною особою, законодавець надає першій можливість вимагати від останньої відшкодування всіх витрат, що пов’язані з демонтажем запису чи виставки. До переліку витрат, що підлягатимуть відшкодуванню слід відносити як реальні збитки, так і упущений дохід, а також моральну шкоду.
Дякую за таку конкретну інформацію, скажіть, будь ласка, а ви фотограф? І якщо так, то чи фотографуєте репортаж?
Мартусю, я юрист, фотографую інколи, але здебільшого на Інстаграм)))
З якою найбільшою проблемою сикаються любителі репортажної зйомки? :)))
Фотка про обрання папи римського у 2013 року підроблена. Не було стільки гаджетів і всього. Взагалі, в той день у Римі йшов дощ