Чи бували ви колись на open air вечірках (вечірках під відкритим небом)? А уявіть собі таку вночі, десь далеко серед лісу з вражаючою ультрафіолетовою підсвіткою, скажено красивими інсталяціями і космічними звуками.
Коли опиняєшся у такому, без перебільшень магічному місці, мимоволі забуваєш все, що донедавна було таким важливим. Можете назвати це “професійною деформацією”, але коли мене переповнюють такі яскраві емоції, моя рука мимоволі тягнеться до фотоапарата, щоб вирвати цю мить і залишити спогадом назавжди.
Оскільки на таких вечірках я бувала не раз, з часом придумала як можна зробити хороші, яскраві та емоційні портрети при таких, м’яко кажучи, складних умовах зйомки.
Ось ідея як фотографувати портрет, якщо навкруги темно, хоч око виколи, але є яскраві джерела світла і флуорисцентні статичні об’єкти та люди, які теж світяться.
Зізнаюся, штатив я з собою на такі заходи не ношу, думаю ви розумієте чому 🙂 в такому випадку доводиться компенсувати довгу витримку та зйомку з рук спалахом.
“Спалахом? Фу!” – скажете ви. Не поспішайте, працювати зі спалахом можна по-різному. Якщо ви маєте автономний спалах-чобіток, ви легко зможете управляти інтенсивністю світлового імпульсу і розташовувати його будь де. Та, навіть, якщо у вас є тільки вбудований у камеру, також не біда, головне, трішки поекспериментувавши визначити саме ту витримку, яка дозволить достатньо промалювати задній фон, який світиться, і не пересвітити спалахом передній фон, людину.
Для того, щоб зменшити силу світлового імпульсу у вбудованому спалаху, використайте білий папір.
Використовуючи спалах, ви зможете підсвітити головний об’єкт та залишити його чітким, і витворяти просто скажені речі з джерелами світла та й всім навколо, що світиться.
Ось EXIF однієї з фотографій:
Схожі фото можна робити і вдома і в студії, будь-де.
Для цього вам знадобиться ультрафіолетова лампа, та предмети, які під її дією світяться (майже всі білі речі та деякі яскраві кольори). Також цікава ідея, спеціальні флуоресцентні фарби, якими можна розмалювати практично все і модель також, якщо вона, звісно, не буде проти 🙂
w
Бажаю вдалих експериментів і чекаю ваших фото 😉
Дякую моєму другу і чудовому фотографу Андрію Пастернаку за те, що був моєю моделлю, моїм фотографом і компаньйоном на цій скаженій вечірці 🙂
Напевно, варто почати, що україномовних онлайн ресурсів на тематику фотографії як кіт наплакав. Яка ж я була щаслива, коли мені написали листа від одного з них. Українська фотографія, так називається цей онлайн проект, якраз робили огляд фотоблогів і зацікавилися скромним сайтом, на якому ви зараз знаходитеся ? В процесі переписки виникла цікава розмова і невелике інтерв’ю: “Марта Троцюк. Інтерв’ю з фотографом”.
Недовго думаючи я вирішила контратакувати “Українську Фотографію” своїми запитаннями, які з’явилися у мене і вперто не хотіли вилазити з голови.
Чесно кажучи, я дуже зраділа, що існує такий гарний ресурс, потрапивши на який, можна без перебільшення провести декілька годин читаючи цікаві статті, подивитися фото своїх колег і, можливо, знайти модель для зйомки.
Працюючи над схожими проектами, їхні автори, постійно перебувають у самісінькій серцевині подій, мають необмежений доступ до інформації, та на фоні власних спостережень можуть досить об’єктивно оцінити, в даному випадку, все, що відбувається з фотографічним мистецтвом та ринком комерційної фотографії у нас, в Україні.
Сергій Топольницький, засновник та керівник photography.in.ua, люб’язно погодився відповісти на мої запитання, з чого і вийшла ось така розмова:
1. Проект “Українська фотографія” стартував ще у 2012 році, розкажіть про те, як виникла ідея та історію створення ресурсу.
Сергій:Фотографувати я розпочав на початку 2011 року. Тоді і почав шукати цікаву інформацію про фото в інтернеті. Але в інеті знаходив лише розкидані короткі інструкції з якоїсь певної теми, але одного повноцінного ресурсу, з якого можна було б вчитись — не було. Більше того, найкориснішим матеріалом для мене тоді виявися англо- та російськомовний.
Українські сайти вивились лише альбомами фотографій, де фотографи збирають лайки, коментарі та критику. Та подекуди траплялись поодинокі фотоблоги хороших фотографів. Тому я вирішив ділитись знайденим корисним матеріалом на своєму фотоблогові.
Так, разом з кількістю інформації збільшувалась і кількість бажаючих допомогти проекту. В результаті маємо групу фотографів, авторів та фотоблогерів, які допомогають фотоблогу розвиватись.
2. На вашому сайті написано, що головною ідеєю проекту є “Поширення фотомистецтва в Україні та за її межами”, на вашу думку, на якому етапі зараз знаходиться мистецька та комерційна фотографія в Україні. Якщо говорити саме про комерційну фотографію, чи є ринок фотографії в Україні?
Сергій:На мою думку, комерційна фотографія дуже просіла за останні роки. Її можна розглядати по різному:
а) фотографія для реклами
б) фотографія для стоків
в) замовлення фотографа для подій (весілля, love story, приватні фотосесії, тощо)
І якщо про перший мені відомо мало, то про останні два можу сказати, що картина не втішна.
На фотостоках заробити великих грошей вдається одиницям. Там велика світова конкуренція.
А у весільній фотографії, в якості конкурентів виступають неосвідчені новачки, які за 100$ обіцяють відзняти весілля, а потім молодята не знають, що робити з тими фотографіями.
Хорошому фотографу доводиться вилізати зі шкіри, щоб хоч якось проіснувати, не кажучи вже про вкладені гроші в техніку.
4. Щодо мистецької фотографії, кажуть у неї, як і у світі моди, кожного року змінюються тенденції. Які тенденції зараз в української фотографії? Певний стиль, жанр, спосіб подачі?
Сергій: Звичайно фотографія змінюється, але не щороку.
В плані художньої фотографії, то зараз активно працюють проектні роботи. Серії. Щось концептуальне. Так звана контемпорарі.
Стилі та їх багато і їх навіть не можливо чітко окреслити. Але якщо говорити про сучасну фотографію, актуальну в сучасному мистецтві. То це фотографія, над якою треба подумати. Замислитись, який в ній зміст.
Звичайно що тенденції, як і в моді, формуються із подій різного роду. Зачіпаються теми політичні, проблеми суспільства, природні катастрофи і тд.
5. Чи цікавляться українською фотографією закордонні галереї?
Сергій: Звичайно наші митці виставляються за кордоном, багато є навіть визнаними. Борис Михайлов, Соломуха Антон, Юрий Косин.
6. На твою думку, чи достатньо у нас, в Україні, галерейного простору? Можливо, є галереї які б ви могли порекомендувати?
Сергій:Так зараз дуже багато нових галерей. Причому галереї поділилися на формати. І тепер можна знати, що варто очікувати відвітавши певну галерею.
Порекомендувати галерею можна, але це дуже залежить від того, що саме бажаєте побачити.
Є галереї іншого формату, потипу під відкритим небом. Або з відкиттям нового простору — торгові центри. Усе все залежить від типу публіки.
Також є дуже багато онлайн-галерей. Де не потрібно нікуди йти, їхати, а просто зайти на сайт і подивитись. І це, чесно кажучи, дуже хороший і бюджетний варіант.
7. Як ви бачите розвиток української фотографії в найближчому майбутньому? Чи є на вашу думку щось, чого бракує і що потрібно впровадити для того, щоб вивести українську фотографію на новий рівень?
Сергій: Оскільки кожна сучасна людина черпає знання з інтернету, то перш за все повинні бути якісні фотосайти, де кожен зможе знайти матеріал для свого рівня розвитку. Таким я бачу фотоблог “Українська фотографія”.
Тут фотограф-початківець може знайти необхідну інформацію для навчання, а професійний фотограф заявить про себе світу.І вже тоді, кожен фотограф, який буде розвиватись в свої сфері зможе вийти на новий рівень — фотограф буде не тільки заробляти, але і кайфувати від фотографії.
Можливо, ви знаєте хороші україномовні фотографічні ресурси? Чи класні галереї? Є що дповнити про тенденції сучасної укранської фотографії?
Моє захоплення фотографією почалося ще 8 років тому. За цей час я встигла перепробувати всі можливі жанри комерційної фотографії та вибрати головний напрямок у фотографічній творчості. Мене багато разів питалися про те, чому ж я не роблю персональну фотовиставку. Адже у мене багато матеріалів для цього і можна було б організувати вже не одну. Відповідь у мене була завжди однакова, “Ще не час”. Перфекціонізм страшна сила 🙂
Але з’явилася у моєму оточенні одна людина, яка дала мені добрячого копняка та навіть допомогла з організацією. От така людина завжди потрібна поруч. Можливо, цією людиною для вас буду я, а свій копняк від мене ви отримаєте за допомогою цієї статті.
Головний меседж, який я хочу до вас донести – це: “Не все так важко, не все так неможливо. Просто знайдіть своє натхнення.”
У Червні 2015 року у Львівській галереї “Музей ідей” відкрилася моя персональна виставка “Я Азія. Нестандартна тревел фотографія”. На основі цього досвіду я пишу цю статтю.
Що ж вас чекає на шляху по омріяної події? Всього навсього 11 кроків 🙂
1. Ідея
2. Приміщення
3. Кошти
4. Відбір фото
5. Друк та Оформлення фото
6. Ідея для урочистого відкриття
7. Запрошення на відкриття
8. Закупівля всього необхідного для урочистого відкриття
9. Оформлення виставкової площі фотографіями
10. Промова (спіч) та опис ідеї
11. Реклама
А тепер давайте розберемо кожен пункт окремо і більш детально.
1. Ідея
Ідея прийшла до мене зовсім неочікувано. Оскільки я подорожую приблизно пів року на рік, тревел фотографія стала нецікавою рутиною, а рутина у вашому хоббі – це найгірше, що може бути. Тоді я вирішила щось змінити і оскільки стандартна фотографія піднадоїла, рішення фотогафувати нестандартно прийшло само собою. Першим, що я зробила – це перевела режим фото у ЧБ, потім почала шукати кадри, які б розказували про країну, але не обов”язково підходили під визначення “тревел фото”. Так, своїми фотографіями, я почала “розповідати” людем про дюни В’єтнаму, краба-відлюдника і мою ногу, якою він зацікавився, самотній човен, плюшеву іграшку в ріст людини, бабусю, що обожнює аніме, скажену мавпу “каратистку”та інші речі, які зачепили мене і заставили натиснути на спуск.
Порада: шукайте ідею у тому, що вас найбільше зачіпає, подумайте про те, що для вас є поштовхом зробити фотографію. Також важливо, щоб ваш проект був повноцінною завершеною історією, яку глядач зможе відчути та зрозуміти.
2. Приміщення
У Львові не так вже й багато виставкових просторів, які відповідали б моїм уявленням про місце, де б я хотіла розмістити свої фото. Мені пощастило і моя виставка легко вписалася у розклад одної з найбільш старих та відомих гелерей Львова “Музей Ідей”.
Порада: шукаючи приміщення намагайтеся вибрати саме галерею, або спеціалізований виставковий простір. Не раджу кафе, бари, бізнес центри чи щось подібне. Коли ви разміщуєте свої фото, наприклад, у кафе, цим самим ви займаєтеся більше дизайнм чи оформленням інтерєру а не виставкою творчих робіт.
Також зверніть увагу де розташована галерея, наскільки вона відома та які умови співпраці. Швидше за все вам доведеться платити за розміщення своїх робіт, ціни коливаються від кількох тисяч гривень і до кількох десятків тисяч. Інколи, якщо галерея дуже відома, вам доведеться “встати в чергу”, щоб показати в ній свої роботи.
3. Кошти
Тут все залежить знову ж таки від вашої ідеї. У наступній статті я напишу детальний кошторис виставки та ідеї де можна знайти на неї гроші.
4. Відбір фото
Цей етап є, мабуть, найскладнішим, адже вам потрібно вибрати фото, які б гармонійно вписувалися у візуальний ряд виставки, розповідали певну історію, дарували емоції, поступово розкривали суть вашої ідеї, доносили певний меседж до глядача.
Порада: зробіть відбір фото поетапним.
Перший етап: Відберіть в два рази більше фото, ніж ви теоретично хотіли б бачити на власній виставці. Видукуйте контрольки (маленькі фото 10Х15). Розкладуть всі фото і пробуйте їх попереміщувати, подивитися як вони компонуються між собою. Добре подумайте та повдивляйтеся у фото поки у вас не буде рябіти в очах.
Дргий етап: Відкладіть фото на день-другий.
Третій етап: Ще раз перегляньте фото та згрупуйте їх за наступним принципом: Однозначно мають бути на виставці; Непогано; Під сумнівом.
Четвертий етап: Остаточно визначіться з кількістю робіт, яку ви хочете розмістити у вашій експозиції. Візьміть всі фото з групи “Однозначно мають бути на виставці”, докладіть кількість якої не вистачає спочатку з групи “Непогано”, а потім, якщо необхідно, з групи “Під сумнівом”.
Необов’язковий етап: покажіть контрольки іншим та попросіть розкласти фото на ті ж самі категорії. Помітьте кожну фотографію, яка попала в категорію “Однозначно мають бути на виставці” і подивіться які є найбільш популярними. Раджу використовувати цей метод як допоміжний, покладайтеся більше на власні відчуття, адже це ваша ідея і ніхто краще за вас не знає всієї суті, яку ви туди вклали.
5. Друк та Оформлення фотогріфій
Розмір фото залежатиме від кількості робіт та виставкової площі. Якщо є можливість, спробуйте не прив’язуватися до стандартних розмірів та розміщення “у рядок”, експериментуйте.
Найпопулярнішими розмірами фото, які показуюь на виставках є 30Х40 та 40Х60. Щодо ціни друку, тут є дуже велика різниця у цих двох форматах. Наприклад, 30Х40 ви зможете роздрукувати за 14 грн/фото, а от 40Х60 обійдеться близько 70 грн/фото. Для більшого формату використовується зовсім інше обладнення та розхід фотопаперу не такий ефективний.
Зараз є дуже багато способів видрукувати фото окрім фотопаперу. До ваших послуг друк на полотні та оракалі, навіть на дереві, можуть видрукувати ваше фото. Хороший фотопапір дає найкращу якість, але інші способи мають додаткові можливості у оформленні ваших фото та у масштабуванні зображення.
Те, як ви оформите ваше фото, напряму впливатиме на їхнє сприйняття глядачем. Паспорту робить фотографію більш презентабельною. Темне паспорту затягує глядача в середину кадру, ефект вікна. Світле паспорту візуально збільшує кадр, висвітлює його. Антирами (скло без рами) є хорошою альтернативою рамам, захищає фотографію від пошкоджень та підходить для обрамлення робіт, де рами недоречні, або де необхідно витримати мінімалізм. Якщо ви друкуєте фото не на фотопапері, рами або антирами вам можуть і не знадобитися.
6. Ідея для урочистого відкриття
Зазвичай в перший день експозиції роблядь так зване урочисте відкриття, куди запрошують друзів, колег та пресу. Цей захід має символічне і практичне значення. За його допомогою ви зможете привернути увагу до вашого проекту та залучити людей до вашої ідеї.
Я робила невеликий фуршет з вином та снеками. Кількість запрошених була обмеженою, близько 50 людей.
7. Запрошення на відкриття
Запрошення не є обов’язковою складовою, але якщо ви маєте можливість його зробити, це буде дуже професійно з вашого боку. Я розсилала запрошення через електронну пошту, і робила його у Фотошопі. Ось фото:
8. Закупівля всього необхідного для урочистого відкриття
Цим потрібно займатися за день чи два до самої події (у тому випадку, якщо будуть продукти, що псуються, наприклад фрукти чи сир). На моєму “святковому” столі було: декілька видів вина, декілька видів горіхів, фруктів та сирів. Цього цілком достатньо для фуршету.
9. Оформлення виставкової площі фотографіями
Цей процес зазвичай відбувається за день до відкриття. Є декілька способів закріпити фотографії, ви обговорюватимете їх з працівниками галереї. Краще взяти декілька помічників, адже процес клопіткий і точно не для однієї людини. Важлива особа з якою ви стикнетеся – це відповідальний за освітлення. Саме ця людина допоможе гарно освітити ваші фото, без бліків і темних кутів.
10. Промова (Спіч) та опис ідеї
Зазвичай на відкритті автор та люди дотичні до проекту виголошують таку собі промову. Вона може бути короткою, але може представляти собою цілу розповідь щодо даної виставки. Бажано хоча б тезово записати свої думки, щоб не розгубитися “на сцені”. Я цього не встигла зробити, хвилювалася страшенно, але оскільки язик у мене “підвішаний” добре, все пройшло на ура.
Опис ідеї це одне з першого що ви робите, ще перед відбором фото. На даному етапі його потрібно оформити, видрукувати і помістити перед першою фотографією вашої кеспозиції.
Ще перед відкриттям вам необхідно дізнатися у арт директора галереї де буде рекламуватися ваша виставка. Зазвичай вони мають вже сформовану базу видань та контакти у пресі. Але вам також необхідно прикласти зусиль, щоб фаші фото побачило як омога більше людей. Для цього опублікуйте інформацію у соц. мережах, на спеціалізованих сайтах, можете самі сконтактуватися з пресою та запросити їх на відкриття.
А ви колись організовували виставки чи інші культурні заходи? Можливо вам є що додати?
Успіху вам з вашими ідеями, нехай вони сміливо реалізовуються! 🙂
І знову я повертаюся до теми НЮ фотозйомки. І знову я вирішила одразу після фотосесії запитатися у своєї моделі про її погляд на цей особливий і, чомусь, такий незрозумілий для декого жанр, як НЮ.
Перш за все давайте поглянемо далеко-далеко в минуле. Ще до винайдення фотографії, навіть до винайдення електрики, колеса, ще до того, як люди дізналися про те, що наша планета кругла, ще багато-багато часу до того, художники зображали оголене людське тіло. Напевно це тому, що тіло з’явилося з народженням, еволюцією, зародженням першої людини. Немає нічого природнішого, ближчого і ріднішого для нас, ніж наше тіло.
Ми були голі, і ми є голі зараз. Все, що на нас одягнено, колись скидається і ми залишаємося теплим, м’яким, живим тілом. То чого тут соромитися, боятися чи бридитися? Чому хтось не розуміє навіщо фотографуватися голим? А навіщо фотографуватися усміхненим, навіщо фотографуватися з відкритими очима, навіщо взагалі фотографуватися? Спогади, гарні емоції, погляд на себе зі сторони, очима іншої людини, естетичне задоволення, досвід, заради мистецтва. Всі ці відповіді можна застосувати до кожного жанру у фотографії і НЮ не виняток.
Ловіть дуже коротке, лаконічне відео з недавньої фотосесії:
Сан-Паулу входить в п’ятірку найбільш густонаселених міст нашої планети. Говорити, що я була вражена його масштабами, це не сказати нічого. Вже з літака я зрозуміла, що Вікіпедія не помиляється. Я була більш ніж у 40-ка країнах, відвідала такі міста-монстри як Сінгапур, Куала-Лумпур, Гонконг, Москва, Берлін, Мехіко, Буенос-Айрес, Бангкок, Тайпей, Варшава та ін… Але такого мурашнику я ще не бачила, принаймі так воно виглядало з висоти пташиного польоту. (більше…)
Більшості людей, так само як і мені, вже давно надоїли одинакові традиційні весільні фотографії, де міняються тільки лиця і декорації. Більше того, мода на той самий, такий звичний для нас стиль постановочної весільної фотографії популярний у всьому світі.
Зараз я знаходжуся на іншому кінці планети, на острові Тайвань, ви не повірите, але їхня весільна традиційна фотографія мало чим відрізняється від нашої. Скучно, чи не так?
Оскільки головним слоганом цього блогу і усіх моїх навчальних програм по фотографії є: “Давайте фотографувати зі смаком!“, я застосувала цей принцип і до організації свого власного весілля.
Незадовго після того, як ми купили квитки у Гонконг, там почався їхній «Майдан». Напевно через те, що ми не були присутні минулої зими в Україні, коли там відбувалися всі неприємні події, доля нас скерувала таки відчути революційних дух… тільки у Гонконгу. (більше…)
Сто десять тисяч раз мені задавали ось такі запитання:
“Чому у людей виникає бажання фотографуватися голими?”
“Може це якісь збоченці мають такі дивні бажання, а ти з ними заодно як фотограф?”
“А це страшно, ось так роздягнутися перед камерою? А може соромно?”
“І що, ці фотографії потім бачать чужі люди на твоєму сайті і у соц. мережах? І моделі з цим згідні?”
І так, всі ці питання (крім того, де мене та моделей називають збоченцями ) цілком логічні і очікувані, адже те, що виходить поза межі соціальних норм чи релігійних та сімейних стереотипів, по замовчуванню вважається дивним або, навіть, ненормальним.
А вам цікаво, чому ж люди вирішують ось так взяти і зняти весь одяг перед камерою та посторонньою людиною? Що їх спонукає, мотивує? Адже Наважитися на таку зйомку не так вже і легко. А знаєте що найскладніше? Дозволити фотографу ваш спільний витвір мистецтва показувати іншим. То що ж це таке? Ексгібіціонізм, самоствердження чи може щось інше?
А навіщо читати, давайте послухаємо! Адже спеціально для того щоб задовільними сто десять тисяч людей, які задавали сто десять тисяч питань, я зняла невеличке інтерв’ю прямісінько на виїзній ню фотосесії
Я завжди намагаюся донести до людей, які цікавляться фотографією та хочуть навчитися гарно фотографувати, що техніка, круте студійне світло, професійні моделі – це добре, але це зовсім не запорука успіху.
Я прихильниця ідеї, що формула успішних творчих фотографій приблизно така: Ідея + Деякі зусилля + Частинка душі автора.
Звучить романтично, чи не так? 😉
Та я приготувала для вас наглядний приклад, щоб не бути голослівною 😉(більше…)
Розмір фото залежатиме від кількості робіт та виставкової площі. Якщо є можливість, спробуйте не прив’язуватися до стандартних розмірів та розміщення “у рядок”, експериментуйте.
) цілком логічні і очікувані, адже те, що виходить поза межі соціальних норм чи релігійних та сімейних стереотипів, по замовчуванню вважається дивним або, навіть, ненормальним.
Марта у соц. мережах: