Крим. Пляж. Початок Травня
Після двох денної подорожі горами дуже хотілося спуститися врешті до моря. Запах морської води, холодне пиво і чебуреки. А потім ще цілий день повного релаксу.
1. с. Рибаче між Алуштою і Судаком. (більше…)
Після двох денної подорожі горами дуже хотілося спуститися врешті до моря. Запах морської води, холодне пиво і чебуреки. А потім ще цілий день повного релаксу.
1. с. Рибаче між Алуштою і Судаком. (більше…)
До кожної людини інколи приходить Тьотя Печаль (як тепер модно говорити). Але, з моїх власних спостережень, до творчих, ранимих і романтичних сутностей вона приходить досить часто, і значно частіше ніж до людей практичних, не заморочених.
Тоді зникає бажання творити, мріяти, а деколи навіть їсти і пити. Або навпаки з’являється нестримна пристрасть до їжі і випивання. Ну як у кого.
Найбільшою принадою Кримського півострову навесні є його гори.
1. Все починає цвісти і пахнути. Краса))
Сьогодні я хочу познайомити всіх, хто ще не знайомий, з надзвичайно цікавим фотографом.
ЇЇ роботи зберігаються у багатьох музеях світу. Серед них – музеї сучасного мистецтва в Нью-Йорку, Сан-Франциско, музей Гарвардського університету в Кембриджі, Токійський музей мистецтв. Численні виставки регулярно проходять по всьому світі.
Саллі Манн (Sally Mann) (більше…)
Привіт, мої любі читачі!
Недавно мені задали дуже цікаве питання, яке заставило мене серйозно напружити мізки, а потім написати цю статтю. Один мій давній друг запитався у мене: «Марта, а що б ти робила, якщо б у твоєму житті не було фотографії?». Дивне якесь таке питання, я навіть ніколи не думала над ним. Все життя йшло закономірно і поступово, постійно вносячи свої соціальні корективи в моє «Я». Напевно в той підлітковий період бунтарства, коли я ходила в широких штанах і писала реп, чи то гени, чи то ще щось чого я не можу зрозуміти, знайшли свій прояв у фотографії. Але ж я тоді не пішла вчитися фотографії і навіть не вибрала суміжну з цим мистецтвом професію.
А це важливо? Давайте з’ясуємо. (більше…)
Прийшла весна! Я всіх вітаю! 🙂
З сонцем з’явилося бажання щось витворяти. Сьогодні я розповім про мою першу в 2012 році творчу фото сесію. Чому тільки першу, це ж кінець Березня на дворі? От і я себе питаю те саме. У весільних фотографів взимку не сезон на весільні фото сесії, а в мене, виходить, не сезон на творчі.
Якщо чесно, то такі перерви потрібні, хоч вони пригнічують. І саме тоді коли насувається це гнітюче відчуття лузера і відстаючого від світу елемента природи, потрібно зловити іскру натхнення і почати новий сезон творчості.
Легка фото сесія, більше для задоволення ніж для результату – ось що мені було потрібне. Я домовилася про хорошу квартиру з красивими меблями, запросила вже знайомого моделя, а для цікавості і його брата-двійнюка, ще дівчинку для контрасту. Цілий день в запасі (тепер маю правило ніколи не поспішати). Напозичала об’єктивів, плівковий фотоапарат, світло – одним словом підготувалася.
Скажу чесно, втомилася я жахливо. Втратила форму, чи що?
Результатом були досить приємні фотографії. Зовсім не підпадаючі ні під супер концепт, ні під якийсь проект.
Довго я публікувала наступний кусок фотографій з серії “30 днів з життя моїх ніг”. Але врешті є!
Походили мої ноги трохи по світу. На цих фотографіях вони в Єгипті і Ізраїлі.
1. В Єгипті багато котів, це відомо всім хто там був і не був. Але собак там не менше, запевняю. І всі вони РУДІ!! О_о
Марта у соц. мережах: